вівторок, 5 січня 2016 р.

Бандурист, що співом зігріває Україну! Та хто зігріє його хату?



Бандурист, що співом зігріває Україну! 
                           Та хто зігріє його хату....


Життя відомого дніпропетровського кобзаря, Валерія Харченко сьогодні - мов єдине ціле з долею  нашої зраненої України – неньки, перед його очима: спалена хата, хвора дружина. 



Та не опускає рук пан Валерій! Не зважаючи ні на що – грає на бандурі та гітарі, співає  пісень та ними підіймає Дух хорошим й простим людям, - нашим воїнам на Сході.



Чимало об’їхав блокпостів, військовх частин  український бандурист! І усюди  захисники Батьківщини зустрічають його любо,- мов рідну Душу. Так воно й є! 
Він - народний кобзар, а Кобзар - Душа нашої Величної нації.
Він добре вічуває душу українську, серце воїнства нашого!

З  піснями ж Валерія Харченко кріпне в серцях захисників Вітчизни, українського народу віра у те, що ми здолаємо усіх ворогів, бо ж поки співає наше серце, не зважаючи на усі тяжіння долі – українці, що є нащадками запорізьких козаків - непереможні!
 

І все ж, дивує мене, як журналіста, чому другий рік пішов, а лауреат Червоної Рути, український бандурист Валерій Харченко все ще не отримує належної допомогли , не має належної уваги від влади різних рівнів до своєї біди - хоча б дах на його хаті  допомогли відновити, бодай приїхали б у гості до митця та подивилися, як живе.!



«Дивно... Боляче! Образливо! Гилко!»- Саме ці почуття у моєму серці, коли помислю про ситуацію. 
Чи то ні… не дивно, бо, усе - мов містичний збіг: життя бандуриста й доля Держави нашої, України… 

Доля України нині, як і нашого народу - все тяжчає, мов у темному куті, все більш безталанна стає.

Ненька  наша Святая – безпорадна, мов тая хата згоріла, хата українського митця: сніг замітає, ллє дощ…чи то здалеку, - йде обстріл 
.- Та кому потрібна тая хата, як і та зруйнована, порвана на чатини Країна, тая стара матуся у замерзлому вікні під обстрілами?  Ні нікому...Нікому не потрібні там, вверху..
Лишили усе це  сьогодні  на призволяще обідраним дітям нашим та тому, хто тут колись  мешкав, хто ходив по цій Землі бодай раз босими ногами, хто відчуває в душі Біль Рідного НАРОДУ, кому усе це болить як своєму серцю!



 Нажаль, владним мужам, цього не зрозуміти, як і народу українського. Бо вони - іньші, інакше думають, живуть, відчувають...все ще
їздять на дорогезних авто, все ще живуть у величних маєтках…та й не це головне... БО не люблять ходити по землі босими ногами, не чують біди простих людей, бо їм не тече дах у спаленій хаті, не болить рана!. Що вже за митців ...  не поважають  митців українських, що могли би дарувати Україні, українцям  ще більше свого таланту у ці тяжі дні, якби не власна біда, приниження Долею.  

 
Сьогоні Валерій Харченко  вимушений прохати допомоги в простих громадян… Хтось буде його корити цим… Та чи має хто на це право?

Як можна почути чийся голос що лунає знизу, стоячи на вершині гори?

Тож, прошу сьогодні я Українську Громаду вкотре допомогти Валерію Харченко, що все ще у біді. Його дружині стало краще , але хвороба не відступила. А хата, що знищена була вогнем у Дніпропетровську під час підпалу півтора року тому – не відремонтована.


Прохаю про допомогу пану Валерію. Сподіваюся на Вашу увагу та підтримку.

   Допоможемо кобзарю:

Текст: Банківські реквізити:VISA ELECTRON PrivatBank фінансова допомога

4731 2171 1429 5338

5168 7420 2289 3782 карточка для доларів, ПриватБанк перевод з Росії через Privat Money термінали QIWI і QIWI Wallet .
тел.098 50 52 947